вгору

оперативний блогер

12.08.09

Автостоп, Ukrainication, StereotypeBusters...


У скількох містах України вам довелося побувати за життя? Я, наприклад, об’їздив пів’Європи (до речі останнє слово мій тупий Word до сьогоднішнього дня не знав), а в більшості обласних центрів рідної країни так і не був, навіть на фото мало які з них бачив. Ось ми зі співмешканцем і вирішили всю цю ситуацію змінити, причому в корені і то бажано автостопом. План був такий, майже McDonalds’ький: грошей мінімум, міст максимум. Живемо в друзів, харчуємося рідко і дешево. Закінчуємо на морі. З моменту, коли я виїхав до друга в Покровське (Дніпропетровська область, звідти ми починали нашу подорож), минуло уже більше ніж два тижні і я можу з гордістю стверджувати, що ми змогли зруйнувати або ж навпаки підтвердити цілу купу різноманітних стереотипів. Ось деякі з них:

  Stereotype #1: «Ггг, фіг ви доїдете»

  Busted! Зараз пишу зі Львова, і констатую, що нам вдалося побувати в Покровському, Запоріжжі, Дніпропетровську, Полтаві, Ставковому, Кременчуці, Чигирині, Черкасах, Умані, Вінниці, Козятині, Тернополі, Борщові, Чернівцях і Львові (це я перерахував лише ті міста в яких ми або ночували, або довго гуляли). Тому можна по злому так сказати «To your face!» всім тим, хто думав, що ми помремо в дорозі . Попереду ще Івано-Франківськ, Говерла, можливо Трускавець і Крим (море), тому розслаблятися не варто.

 Stereotype #2: «2000 грн? Ви що жартуєте?»

 Busted! Ніхто не вірив, що можна за 2000 грн. об’їздити Україну. Від виїзду зі Львова і до приїзду сюди я витратив приблизно 1000, причому ні в чому собі не відмовляв. (Ще раз «To your face!»).

 Stereotype #3: «Могилянці класні люди»

 Proved. В кожному місті нас дуже класно зустрічали, годували і «ночували» донесхочу, за що всім дуже дякуємо. (В Кременчуці наша знайома Лєна дізналася про те, що ми в неї ночуватимемо о 9 вечора, тобто за кілька годин до самої ночівлі; а в Черкасах, за відсутності нашої одногрупниці Насті, її мама і молодший брат самі нас зустріли, скупали, нагодували та вклали спати). 

 Stereotype #4: «В Україні люди злі, особливо під час кризи. Безкоштовно автостопом їздити нереально»

 Busted! Жодного разу ми за автостоп не платили. Декому навіть казали, що ми «Принципово не платимо!». Дуже тішить те, що людей, які хочуть заробити на автостопщиках дуже мало, а ті хто і хочуть, одразу кажуть про свої наміри, до того як ти сів в машину. 

 Stereotype #5: «Вибери два з трьох: дешево, швидко, якісно»

 Proved. Нам час від часу доводилося сідати на маршрутки або на поїзди, оскільки між містами не завжди є прямі траси, і на них рідко коли одразу підбирають. Тому, якщо треба доїхати вчасно, автостоп – не ідеальний варіант.

 В мене уже назбиралася ціла купа вражень про українські міста, про автостоп, про людей і т.д. Тому якщо Остап не здогадається мене видалити з авторів, щоб я не засмічував блог цим брєдом і якщо мене не закидають гнилопомідорними коментами, я спробую протягом вересня описати окремо всі міста, в яких ми побували. На жаль, фоток ми особливо не робили (може і на щастя, їх і так можна знайти в неті). Замість цього, щоб не забути місця, в яких побував, я вів щось на кшталт «щоденника мандрівника» у себе на мобільному у вигляді набору фраз. Швидше за все після дописів кидатиму їх, деякі з них досить таки веселі.

1 коментар: