вгору

оперативний блогер

30.08.09

Знак гривні „₴” є у Windows

Vista знак гривні ₴ має, а рубля нема і досі...
Шіфт+тильда.

Комп'ютер оновив собі.

Тепер маю комп'ютер з наступною конфігурацією:
  • Процесор: Core 2 Duo E7300 (2.66 Ghz)
  • ОП: 4 Gb .
  • Відеокарта: GForce 9600GT.
  • Клавіатура десь ~50₴.
  • Миша XL-750BF ~130₴.
  • Коврик RazerExactMat. ~205₴, ще коли долар 5,05₴)
  • Монітор Samsung SyncMaster T220. ~3270₴.
Якось збирав все це "Slow and Steady".

17.08.09

Автостоп #1

    Як я й обіцяв, починаю описувати свої враження про міста України. Щоправда трохи раніше ніж збирався. Подорож моя несподівано обірвалася через деякі сімейні обставини, довелося відмовитися від поїздки на море і терміново повернутися до Львова. Тож про Крим ви від мене не почуєте (хоча ви там напевно були, самі все знаєте)!
    З міркувань незаангажованості не буду писати про наші з Максом (так звати мого друга, співмешканця і товариша по автостопу) міста – Покровське і Львів. Занадто вже багато емоцій буде… Взагалі про об’єктивність мова і не йтиме, оскільки в кожному місті ми проводили від сили 2 дні. Тому наголошую: враження поверхневі, інформація необ’єктивна :)



 
   Запоріжжя: місто соціальної реклами і ювелірних магазинів
                                   Soundtrack: United Road

     Виходячи на трасу, що знаходиться в 20 хв. ходи від Покровського, ми були сповнені ентузіазму, страху і бажання скоріше скуштувати автостопу. В меню були страви з легкових і вантажних, червоних і білих, стареньких і нових, блатних і не дуже автомобілів. В колонці «Ціна» у нас жирним шрифтом було написано: «0.00 грн.». Мій товариш першим виставив руку на дорогу і підняв великий палець в знак того, що ми готові зробити наше замовлення. Перші три страви промчали повз нас. А четверта, під назвою «Сірий мікроавтобус Peugeot», призначалася саме нам…
    Бус зупинився поруч з нами і Макс трохи тремтячим голосом спитав, чи не могли б нас підкинути до Запоріжжя. Якби це не було дивно, але початок виявився більш ніж крутим. Цей дядько справді прямував до Запоріжжя, погодився нас підкинути та ще й грошей не попросив. В результаті через 1,5-2 години ми уже були в славному козацькому місті. Настрій був ніби ми щойно не на мікроавтобусі каталися, а на Porsche Carrera 911.
    Запоріжжя нас зустріло цілою купою веселих написів на стінах, бігбордах, асфальті та вітринах. Як виявилося, місто просто кишить соц. рекламою. Напис «Твори добро… Переведи бабушку!» на малюнку з бабусею і суперменом за її спиною в вітрині магазину спортивного одягу просто вбив наповал. Трохи посміявшись, почали уважніше придивлятися до такого роду реклами. Далі було ще крутіше:

«Христос воскрес! А ты?» - на тротуарі;
«Хватит бухать!» - на стіні;
«Батьки! Водії! Увага! У дітей канікули!» - на плакаті зі злобною дівчинкою на велосипеді.

   Далі в тому ж стилі. Приємно було побачити велику кількість графіті на підтримку української мови, культури, відновлення пам’яток, Запорізької Січі. Крім того досить таки багато магазинів, (в тому числі і ювелірних, яких, як мені здалося, тут ціла купа), мають в своїй назві слово «Січ», що свідчить про те, що люди справді пишаються своєю історією (хоч це також може означати і те, що в них замало фантазії, щоб назвати свої заклади якось оригінальніше. Хочеться вірити в перше…) 
Архітектура в Запоріжжі не вразила. Порепані радянські будівлі. Стандартні парки, що не надто часто прибираються. Пам’ятники у звичному стилі… Хоча знайшлася все-таки така споруда, що справді змогла захопити дух своєю величністю. Гідроелектростанція виглядала справді як витвір мистецтва, ніби велетенський робот, що живиться водою з Дніпра. 
    Було б м’яко кажучи тупо бути в Запоріжжі і не побачити Хортиці. У моїй уяві цей острів мав невелику площу, був осередком виключно козацтва і його компактно розміщених будівель, музеїв і пам’ятників. Як виявилося він досить таки велетенський і крім вище описаного там є ще залізнична станція, кілька діючих і ще кілька недобудованих мостів, і навіть декілька десятків житлових будинків. Ми пройшли по острову близько 5 км і змогли побувати лише в музеї козацької слави, де була непогана збірка предметів козацького побуту та зброї.
    Зрештою, ще до того як побувати в інших містах, я впевнено викреслив Запоріжжя зі списку найкращих міст України та дав перше місце в номінації «Кумедність соціальної реклами і повага до минувшини». 

     З «Мобільного щоденника мандрівника»:
   Porepana radjans6ka arhitektyra, veluchna gidroeletrostancija, kymedni sloganu, kypa social6noji reklamu, gordist6 za kozachchuny, povaga do istoriji, klasnuj myzej, garna pruroda, Hortucja. “Mu nash, mu novuj most postrojim”, “Radijte, vu na hortuci”, “Tvori dobro… Perevedi babyshky!”, “Hristos voskres! A tu?”, “Shchastja ne v shvudkosti”, “Hvatit byhat6!”, Pizza “Petrovich”, nazva reklamnogo agenstva “Zenit-elektronik”, “Bat6ku! Vodiji! Yvaga! Y ditej kanikylu!”.




12.08.09

Автостоп, Ukrainication, StereotypeBusters...


У скількох містах України вам довелося побувати за життя? Я, наприклад, об’їздив пів’Європи (до речі останнє слово мій тупий Word до сьогоднішнього дня не знав), а в більшості обласних центрів рідної країни так і не був, навіть на фото мало які з них бачив. Ось ми зі співмешканцем і вирішили всю цю ситуацію змінити, причому в корені і то бажано автостопом. План був такий, майже McDonalds’ький: грошей мінімум, міст максимум. Живемо в друзів, харчуємося рідко і дешево. Закінчуємо на морі. З моменту, коли я виїхав до друга в Покровське (Дніпропетровська область, звідти ми починали нашу подорож), минуло уже більше ніж два тижні і я можу з гордістю стверджувати, що ми змогли зруйнувати або ж навпаки підтвердити цілу купу різноманітних стереотипів. Ось деякі з них:

  Stereotype #1: «Ггг, фіг ви доїдете»

  Busted! Зараз пишу зі Львова, і констатую, що нам вдалося побувати в Покровському, Запоріжжі, Дніпропетровську, Полтаві, Ставковому, Кременчуці, Чигирині, Черкасах, Умані, Вінниці, Козятині, Тернополі, Борщові, Чернівцях і Львові (це я перерахував лише ті міста в яких ми або ночували, або довго гуляли). Тому можна по злому так сказати «To your face!» всім тим, хто думав, що ми помремо в дорозі . Попереду ще Івано-Франківськ, Говерла, можливо Трускавець і Крим (море), тому розслаблятися не варто.

 Stereotype #2: «2000 грн? Ви що жартуєте?»

 Busted! Ніхто не вірив, що можна за 2000 грн. об’їздити Україну. Від виїзду зі Львова і до приїзду сюди я витратив приблизно 1000, причому ні в чому собі не відмовляв. (Ще раз «To your face!»).

 Stereotype #3: «Могилянці класні люди»

 Proved. В кожному місті нас дуже класно зустрічали, годували і «ночували» донесхочу, за що всім дуже дякуємо. (В Кременчуці наша знайома Лєна дізналася про те, що ми в неї ночуватимемо о 9 вечора, тобто за кілька годин до самої ночівлі; а в Черкасах, за відсутності нашої одногрупниці Насті, її мама і молодший брат самі нас зустріли, скупали, нагодували та вклали спати). 

 Stereotype #4: «В Україні люди злі, особливо під час кризи. Безкоштовно автостопом їздити нереально»

 Busted! Жодного разу ми за автостоп не платили. Декому навіть казали, що ми «Принципово не платимо!». Дуже тішить те, що людей, які хочуть заробити на автостопщиках дуже мало, а ті хто і хочуть, одразу кажуть про свої наміри, до того як ти сів в машину. 

 Stereotype #5: «Вибери два з трьох: дешево, швидко, якісно»

 Proved. Нам час від часу доводилося сідати на маршрутки або на поїзди, оскільки між містами не завжди є прямі траси, і на них рідко коли одразу підбирають. Тому, якщо треба доїхати вчасно, автостоп – не ідеальний варіант.

 В мене уже назбиралася ціла купа вражень про українські міста, про автостоп, про людей і т.д. Тому якщо Остап не здогадається мене видалити з авторів, щоб я не засмічував блог цим брєдом і якщо мене не закидають гнилопомідорними коментами, я спробую протягом вересня описати окремо всі міста, в яких ми побували. На жаль, фоток ми особливо не робили (може і на щастя, їх і так можна знайти в неті). Замість цього, щоб не забути місця, в яких побував, я вів щось на кшталт «щоденника мандрівника» у себе на мобільному у вигляді набору фраз. Швидше за все після дописів кидатиму їх, деякі з них досить таки веселі.